„УСМИХНАТИ ВЪЛНИ” („ВОЛНЫ УСМЕХАЛИСЬ”)
Димчо/Динчо Велев Дебелянов (1887-1916 г.)
Болгарские поэты
Переводы: Денис Карасев, Любовь Цай
Димчо Дебелянов
УСМИХНАТИ ВЪЛНИ
Усмихнати вълни край цветни брегове –
с протяжно-сладък звън настъпя златний ден –
из тайни далнини глас нежен ме зове...
– Що значи този сън, тъй странно замъглен?
Не си ли ти това, море на мойте дни,
утихнало в нощта след бурний свой кипеж,
и с пламенни слова към светли бъднини,
възлюбена мечта, не ти ли ме зовеш?
Нима ще бликне пак в гърди предишна мощ,
ще вдигнат ли чела цветя на пролетта,
отхранени сред мрак, повехнали сред нощ,
под ледните крила на скръб и самота?
Да вярвам ли?... Вълни край цветни брегове,
с протяжно-сладък звън настъпя златний ден.
Из тайни далнини глас нежен ме зове...
– Що значи този сън, тъй странно замъглен?
Димчо Дебелянов
ВОЛНЫ УСМЕХАЛИСЬ (перевод с болгарского языка на русский язык: Денис Карасев)
Волны усмехались в зелени прибрежной,
золотилось лето, и звенели птицы,
слышался из тайной дали голос нежный,
но с чего мне этот странный сон приснился?
Не с того ль приснился, что морская гуща
в бурю откипела в сумрачном обличье,
жаркою десницей светлых дней грядущих,
зов мечтаний смелых, ты ли меня кличешь?
Может быть, вернётся в грудь былая сила,
и лесные травы сил весной накопят –
сохнут ли без солнца, вянут ли в трясине,
спят ли под крылами одинокой скорби.
Волны усмехались в зелени прибрежной,
золотилось лето, и звенели птицы,
слышался из тайной дали голос нежный,
но с чего мне этот странный сон приснился?
Димчо Дебелянов
УСМІХНЕНІ ХВИЛІ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Любовь Цай)
Веселі хвилі мчать край барвних берегів –
крізь ніжні дзвони день приходить золотий –
в таємну даль зове мене той склінний спів...
– Що сон віщує цей – і дивний, і смутний?
Чи, може, то є ти, о море днів моїх,
яке в кипінні бурь не чуло краю й меж,
із словом пломінким до заповітних втіх
чи то мене, моя ти мріє, так зовеш?
Невже відчую я у грудях силу знов,
і квітам весняним ще радісно цвісти,
хоч блякли у ночі та встояли немов
під крижаним крилом печалі й самоти?
Чи ж вірити?.. Шум хвиль край барвних берегів,
крізь ніжні дзвони день приходить золотий.
В таємну даль зове мене той склінний спів...
– Що сон віщує цей – і дивний, і смутний?